Язичко́ві музи́чні інструме́нти — музичні інструменти, у яких звук утворюється за допомогою язичка (див. язичо́к 6).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
язичковий — [йазиечко/вией] м. (на) вому/ в ім, мн. в і … Орфоепічний словник української мови
язичковий — прикметник … Орфографічний словник української мови
аура — I и, ж. 1) Гіпотетичне поле, яке створюється живим організмом; біополе. 2) розм. Про психологічний вплив кого небудь на тих, хто їх оточує; про атмосферу, обстановку, що ненавмисне створюється ким небудь. 3) мед. Особливий стан, що передує… … Український тлумачний словник
балабан — I у, ч. Трав яниста рослина з суцвіттями білих квіток. II а, ч. Птах родини соколових. III а, ч. Узбецький і дагестанський духовий язичковий музичний інструмент … Український тлумачний словник
балабон — I а, ч., діал. Брязкальце, бубонець. II а, ч. Таджикський духовий язичковий музичний інструмент … Український тлумачний словник
баламан — а, ч. Азербайджанський та каракалпацький духовий язичковий музичний інструмент … Український тлумачний словник
варган — а, ч. 1) Стародавній самозвучний язичковий музичний інструмент. 2) Те саме, що дримба … Український тлумачний словник
гармоніка — и, ж. 1) Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, у яких джерелом звука є металеві язички. •• Губна/ гармо/ніка духовий язичковий музичний інструмент. 2) В акустиці – складові тони, які виникають внаслідок коливання всієї маси… … Український тлумачний словник
дудук — а, ч., муз. Духовий язичковий музичний інструмент народів Кавказу … Український тлумачний словник
зурна — и/, ж. Народний духовий дерев яний язичковий музичний інструмент, схожий на гобой; поширений у народів Закавказзя, Середньої Азії, Африки, Індії, Китаю та ін … Український тлумачний словник
